Мабуть усі знають, що таке хостел. В перекладі з англйскої – це гуртожиток. Тож, хостел являє собою недорогі кімнати без додаткових зручностей.
Зважаючи а те, що місця в Сонячній кімнаті було обмаль, то її впевнено можна було назвати гуртожитком. А в часи економічної скрути, кожен мешканець кімнати хотів хоч якось заробити. На черговій нараді мешканців, мудра черепаха Марія виступила з пропозицією здавати невелику частину кімнати в аренду – такий собі хостел. Тим самим заробити всім на додаткову порцію корму. Рішення було прийнято одноголосно, оскільки попоїсти любили всі.
Першими гостями виявилася молода сім’я сірійських хом’яків. Блондин Макс та симпатична Анюта. Вона була при надії. Тож, зважаючи ці обставини, їм було виділено два місця. І зовсім скоро на світ з’явилося п’ятнадцять симпатичних, мініатюрних копій Макса та Анютки.
Всім без винятку жителям Сонячної кімнати кортіло побачити новонароджених. Та будучи досить забобонною, Анюта не підпускала нікого до будиночку, з якого не показувалась малеча.
Та через декілька тижнів, подорослішавши, малесенькі клубочки явили себе світу. Вони були такі гарнесенькі, що не поглянути на них не міг навіть буркотливий Чіп.
На момент, коли сім’я повернулася до своєї домівки, декілька хом’ячків знайшли собі домівки. А одна чорненька, гарненька вирішила лишитися в Сонячній кімнаті, оскільки знайшла тут свою половинку. Він виявився також сірійським хом’яком, дуже схожий на її батька.
Доволі часто гості бібліотеки приносять тваринкам різноманітні корма: зерно гризунам, гранули черепахам, просо папугам, сіно, капусту, яблука, морву та ін. Щиро вдячні бібліотекарі кожному щедрому відвідувачу.
