В Сонячну кімнату прийшла весна. Що тут зчинилося? Крольчиха Буся почала викидати свої речі з будиночка, наводити так чистоту. «Караул! Караул!», - кричав папужка Гучі, - «неподобство!». Його трішки приструнив хвилястий папужка Гоша. «Не хвилюйтеся, сусіде! Всі жінки такі, адже весна кличе їх чепуритися». Всі жителі Кімнати знали, яка Буся модниця. Вона завжди хоче бути в центрі всіх подій. Найбільше не задоволена поведінкою сміхотунки Бусі була стара хомячиха Яна. Вона так довго жила і перебачила стількох сусідів, але таких галасливих ще не було. Старенька виховала багато синочків і донечок, онуків, і тепер їй хотілося тиші і спокою. Вона цілими днями спала і зневажливо щурилася, коли її будили. Так, її дратував молодий ентузіазм Бусі, яка цілими днями жувала, стрибала і торохтіла своїм крамом. Але ще більше Яну турбувала нова жителька з першого поверху шиншила Шила.
З перших днів проживання Шила усамітнилася в своєму багаторівневому будиночку. «Багачка», зло подумала хомячиха. Але одного дня вони зустрілися поглядами. Яна прискіпливо дивилася у величезні очі шиншили, наповнені дитячою довірою і розумом. Ці очі випромінювали життєву силу і здоров’я. «Вона мені не ворог», подумала Яна і знову заснула.
Шилі дуже сподобалися сусіди, але вона була від народження сором’язливою і боялася кому-небудь про це сказати. Спочатку шиншилка не виходила із свого кумедного будиночка, щоб нікого не дратувати. Але сидіти цілими днями вдома було сумно, тому вона вирішила вийти і роздивитися навкруг. Першою вона побачила стареньку хомячиху. Та виважено дивилася звуженими очима, потім фиркнула і поволі посунула у свій будиночок.
І враз перед Шилою виросла велика тінь, яка метнулася до будиночка. В шиншилу полетіли шматки яблука, моркви, капусти. «Ой, ой!», закричала тваринка і закрилася крихітними лапками. Через деякий час вона відвела обережно одну лапку від своїх очей, і те що вона побачила дуже її розсмішило. Величезна голова Крольчихи зазирала до неї в будиночок. Білосніжні зуби сяяли у посмішці. Виходить, що її ніхто образити не хотів, то Буся намагалася з нею подружитися і пропонувала новій подрузі свої частування. Шила з радістю прийняла цю дружбу і шматочок яблука, так як шиншили мало їдять. Вони домовилися наступного дня почитати разом «Казочку про дерево щастя».
А сьогодні Шила вирішила ще скупатися. Купання – улюблене заняття шиншилок. А купіль це не вода, а пісок. Вони годинами можуть гратися в пісочку, перекидаючись і розкидаючи його лапками. Щоб піщинки не були в вуха, під час процесу раковини перекриваються спеціальними перетинками. Після пісчаних ван хутро шиншили було неймовірно ніжне та приємне на дотик.
А крольчиха Буся, в свою чергу, подумала: «Шиншила – дуже миле створіння! Вона здатна стати повноправним членом нашої великої сім’ї. Треба приділяти їй час і увагу, а вона буде дарувати нам ласку і ніжні почуття».
Немає коментарів:
Дописати коментар