Літо. Сонце. Спека.

Літні спекотні дні змушують нас шукати прохолоди біля водоймищ, подорожувати, відвідуючи різні місця як нашої країни, так і за її кордонами (у всякому разі ті, хто має таку змогу). Та скільки  б ми не мандрували, все одно повертаємось до рідного дому, де все своє, рідне... Тут також є можливість вдало та з користю провести вільний час. Дитяча бібліотека ім. Ю. Гагаріна завжди чекає на своїх відвідувачів - і влітку, і взимку. Та в літню спеку тут особливо приємно знаходитися. Особлива архітектура споруди забезпечує прохолоду навіть в найжаркіші дні. Крім того, тут завжди є чим себе зайняти: читання, спілкування з однолітками, інтернет зала, ігрова кімната, Kineсt-зона і звісно, міні-зоопарк, бібліотеки. Великою популярністю користується ця частина бібліотеки, оскільки живе спілкування з природою незамінне. Непосидючий кролик, кумедний щур, дзвінкоголосі папуги, хом'ячок та інші мешканці додають відвідувачам бібліотеки позитивного настрою на довгий час.

"Аліса в книжковій країні чудес"

І знову поповнення в бібліотечному міні-зоопарку. Знайомтесь  - нова мешканка - маленьке сіреньке декоративне щуреня. Її подарувала нам учениця однієї із сусідніх шкіл, яка має вдома сімю крис. Іх потомство вона роздає у хороші руки. Дівчинка запропонува нам одну тваринку. Коли ми побачили Алісу (саме так її назвали), то були зачаровані нею. Оченята,  як вуглинки, крихітні рожеві лапки та неймовірна біла пляма, яка протягується вздовж усього пузика. Звірятко виявилося ніжним і лагідним. Навіть ті, хто раніше боявся  крис та мишей, з радістю беруть Алісу в руки. Кумедна, щоранку застрічає нас, зависаючи лапками на стінках клітки або виглядаючи з віконця свого будиночку.  А найголовніше, не перебірлива у їжі. Ість все і завжди. Навіть, якщо вже не голодна, то хапає смаколики та ховає їх на майбутнє.

Бібліо-Енджи

 Нещодавно в живому куточку нашої бібліотеки зявилася нова мешканка. Анджеліна - таке імя отримала малесенька самочка хом'яка. Біленька, з сіруватою голівкою, тендітна, з
вугільно чорними оченятами, заворожила всіх. Їй лише місяц, але вона вже добре харчується та активно вивчає своє нове помешкання. Відвідувачі, діти, приділяють їй чимало уваги, то ж вона в нас справжня зірка, хоча на екрані ще не засвітилася на відміну від інших мешканців бібліотечного міні-зоопарку. Але, я гадаю, в неї все ще попереду. Хом’яки, як це не дивно, прекрасно розрізняють інтонації людського голосу і з часом вміють безпомилково визначати, хто саме перед ними – господар або ж незнайома людина. Більш того, ці тварини чудово розуміють, коли їх хвалять, і коли ними незадоволені. Тож, маю надію, що наша Енджи також буде досить кмітливою та швидко адаптується до нового середовища. Більше про догляд та утримання хом'ячків читайте тут.

З серії "Домашні улюбленці наших користувачів"

Уже котрий рік поспіль на базі нашої бібліотеки проходить практику студентка Наталія Калабіна. Вона є нашою постійною і давньою читачкою. З дитинства мріяла про бібліотечну справу, то ж вступила до Олександійського училища культури, а по закінченню продовжила навчання в Київському національному університеті культури та мистецтв. Цього року також прибула до нас на виробничу практику. Та хочу розповісти про її домашнього улюбленця. Рік тому, а саме 1 березня на світ з'явилося чарівне пухнате створіння - кошеня. Наталя, не задумуючись, забрала його до себе. Беручи до уваги місяць його народження,  ім'я прийшло на думку само собою. Мартин - так стали звать кота. Кошеня має дуже гарний апетит. Рідко перебирає харчами. З того маленького пухнастика виріс гарний котяра. Зараз він водить дружбу із сусідським котом Тімохою. Оскільки, обидва чималенькі, то тримають в острасі  всіх вуличних котів, і навіть невеличких собак. А взагалі то, він не бойовий, не терпить коли його гладять чужі. Безмежно любить своїх домашніх, віддячує їм теплом і муркотінням. Коли Наталка перебуває в столиці, за Мартином доглядає її мама. Вони разом чекають на свою дорогу дівчинку, підтримуючи тепло та затишок в рідній оселі.

Працює не покладаючи лап...

Ну яка бібліотека може похвалитися таким невгамовним кадром?

Арчибальд фон Крамарович - компаньйон нашого системного адміністратора - за день встигає обійти та перевірити роботу не лише бібліотечної техніки, а й обслужити кількох відвідувачів. Крім того, обов'язковим є відвідування живого куточку бібліотеки. Особливо Арчі не рівно дихає до нашого кролика Роні, навіть якщо той в клітці, то неодмінно загляне до нього. Ну, а коли Роні теж гуляє бібліотекою, то шаленним перегонам немає краю.

Допоможе заповнити деякі документи та переглянути свіжу пресу. А головне, це щось перекусити (кишкоблуд ще той)))) Ну в цьому йому ніхто не відмовляє, адже рідко хто може встояти перед цим милим, симпатичним, шаленно повортким створінням з безкраїми очима.

І, взагалі, весела домашня тваринка любить дітей. Заряджає оптимізмом і бадьорістю працівників бібліотеки на весь день.  Є такий напрям - кішкотерапія, – це один з найбільш популярних методів лікування тваринами. А в нашій бібліотеці є арчітерапія - напрям дарування тепла та позитиву всім присутнім!

Поява кролика Роні в бібліотеці

23 вересня до бібліотеки завітала Аміна (відвідувачка дитячої бібліотеки). З собою принесла червону клітку, а в ній чарівне, миле кроленя. Його неможливо було не полюбити. Причиною відмови від домашнього улюбленця стала алергія молодшого братика. Це все зрозуміло, та все ж мимо волі згадуєш слова видатного письменника та поета Франції Антуана де Сент Екзюпері.
Ну не будемо про це.
Тож, потрапивши до бібліотечного зоопарку, став найпопулярнішим його мешканцем. Спочатку тихенько сидів, жував сінце, ну це - поки звик. А через декілька днів спробували його випустити розім'яти лапи. Невпевнено та боязно Роні подорожував лише біля своєї клітки. Кожного разу, коли хтось заходив до естетичного відділу, він швиденько заскакував до клітки.

Кролики це не тільки цінне хутро...

Саме цими словами хотілося розпочати розповідь про нового мешканця бібліотечного міні-зоопарку. З його появою, здається, пожвавилось все навкруги. На перший погляд, таке сіреньке непримітне зайченя змогло перевернути мою уяву про кроликів. Адже їх звикла бачити в клітках на селі - сором'язливі, пухнаті, спокійні.
Роні, саме так звуть маленького декоративного кролика, подарованого бібліотеці її відвідувачами. Принесли його в досить тісній для його розмірів клітці, але згодом його помешкання збільшилося. Та незважаючи на це, всеж таки йому тіснувато, адже хочеться і побігати, і побавитися... Час від часу Роні отримує свободу дій та розважається, ганяючи бібліотекою. Але не одразу він став таким жвавим та сміливим. Та про все поступово...