Продовження.
Початок: Гуччі. Гоша. Дарвін.
Минав звичайний день звичайного жовтневого тижня. Мешканці Сонячної кімнати неквапливо займалися своїми справами. Коррела Гуччі гомоніла зі своїм сусідом, хвилястим папугою Гошею; містер Роні черговий раз поважно розповідав морській свинці про свою цікаву мандрівку. Борис слухав не досить уважно, а може і взагалі не слухав, оскільки був стурбований відсутністю зеленої трави. Черепаха Марія почимчикувала на прогулянку, лишивши сина Степана наодинці зі своїми думками. А думки його були про насуще – смачні креветки. Адже скоро Новий рік, а на свято Дід Мороз навипередки зі старим Сантою балували його улюбленими ласощами. Марія, гуляючи довгим коридором, наспівувала красиву мелодію про Черепаху Аху-Аху. Напередодні свята вона почувала себе бадьоро та піднесено. Ніщо не віщувало біди. А ж раптом на коридор упала велика тінь. Світло пропало. Марія прищурила свої очиці і липкий страх огорнув її душу. Щось страшне, чорне та лахмате насувалося на неї. Дикій рев доносився із великої червоної пащі. Люте страхіття зірвалося з місця і швидко наближалося. «Собака Баскервілей», - подумала черепаха. Вона хутко розвернулася і в розпачі кинулася додому. Не своє життя вона рятувала! Материнське серце хвилювалося за свого сина. Швидкими кроками, на які здатна була черепаха, вона бігла до домівки. Сльози котилися з її очей, застуючи шлях. Серце колотилося в грудях нещасної Марії. Крок, іще один крок.
Ось уже і рідний поріг. Вона встигла побачити здивовані очі сина, як гострий біль пронизав її тіло. Лахмате страхіття наздогнало черепаху і вмить встромило свої криві зуби в міцний панцир. Червоні краплі крові бризнули додолу. Звір, почувши цей запах, ще більше розлютився. Він почав шматувати черепаху. Бідній тваринці стало так боляче. Що вона видала протяжний крик. Стрепенулися всі жителі Сонячної кімнати, залишивши свої справи, вони почали грізно кричати на ворога, махати крилами, свистіти і улюлюкати. Ворог від несподіванки отетерів. Безхатченко Пудель, який зовсім втратив свій страх, не чекав такої відсічі від мирних жителів. Він на хвильку розгубився, роззявивши свою слюняву пащу. В цей час Марія змією заповзла під низьку поличку, залишаючи за собою кривавий слід. Мешканці кімнати, скориставшись розгубленістю пса, зі ще більшим запалом почали кричати і пищати, та так, що безхатченко злякався і кинувся геть. Містер Роні витягнув черепаху з-під полиці. Аліса дістала з аптечки зеленку і почала обробляти рани Марії. Папуги махали крилами, аби черепасі не пекли ліки. Степан кинувся до матері і поклав свою голову їй на плече, цим він намагався втамувати бідоласі біль. Морська свинка принесла солодкий чай. А хомячок Дейл витирав своєю хусточкою Маріїні сльози. Всі сусіди клопоталися біля черепахи. Навіть непривітний Чіп з жалістю дивився на Марію своїми чорними намистинками очима. За цими подіями ніхто не помітив злорадісну посмішку мопса Арчі.
Далі буде...
Початок: Гуччі. Гоша. Дарвін.
Минав звичайний день звичайного жовтневого тижня. Мешканці Сонячної кімнати неквапливо займалися своїми справами. Коррела Гуччі гомоніла зі своїм сусідом, хвилястим папугою Гошею; містер Роні черговий раз поважно розповідав морській свинці про свою цікаву мандрівку. Борис слухав не досить уважно, а може і взагалі не слухав, оскільки був стурбований відсутністю зеленої трави. Черепаха Марія почимчикувала на прогулянку, лишивши сина Степана наодинці зі своїми думками. А думки його були про насуще – смачні креветки. Адже скоро Новий рік, а на свято Дід Мороз навипередки зі старим Сантою балували його улюбленими ласощами. Марія, гуляючи довгим коридором, наспівувала красиву мелодію про Черепаху Аху-Аху. Напередодні свята вона почувала себе бадьоро та піднесено. Ніщо не віщувало біди. А ж раптом на коридор упала велика тінь. Світло пропало. Марія прищурила свої очиці і липкий страх огорнув її душу. Щось страшне, чорне та лахмате насувалося на неї. Дикій рев доносився із великої червоної пащі. Люте страхіття зірвалося з місця і швидко наближалося. «Собака Баскервілей», - подумала черепаха. Вона хутко розвернулася і в розпачі кинулася додому. Не своє життя вона рятувала! Материнське серце хвилювалося за свого сина. Швидкими кроками, на які здатна була черепаха, вона бігла до домівки. Сльози котилися з її очей, застуючи шлях. Серце колотилося в грудях нещасної Марії. Крок, іще один крок.
Ось уже і рідний поріг. Вона встигла побачити здивовані очі сина, як гострий біль пронизав її тіло. Лахмате страхіття наздогнало черепаху і вмить встромило свої криві зуби в міцний панцир. Червоні краплі крові бризнули додолу. Звір, почувши цей запах, ще більше розлютився. Він почав шматувати черепаху. Бідній тваринці стало так боляче. Що вона видала протяжний крик. Стрепенулися всі жителі Сонячної кімнати, залишивши свої справи, вони почали грізно кричати на ворога, махати крилами, свистіти і улюлюкати. Ворог від несподіванки отетерів. Безхатченко Пудель, який зовсім втратив свій страх, не чекав такої відсічі від мирних жителів. Він на хвильку розгубився, роззявивши свою слюняву пащу. В цей час Марія змією заповзла під низьку поличку, залишаючи за собою кривавий слід. Мешканці кімнати, скориставшись розгубленістю пса, зі ще більшим запалом почали кричати і пищати, та так, що безхатченко злякався і кинувся геть. Містер Роні витягнув черепаху з-під полиці. Аліса дістала з аптечки зеленку і почала обробляти рани Марії. Папуги махали крилами, аби черепасі не пекли ліки. Степан кинувся до матері і поклав свою голову їй на плече, цим він намагався втамувати бідоласі біль. Морська свинка принесла солодкий чай. А хомячок Дейл витирав своєю хусточкою Маріїні сльози. Всі сусіди клопоталися біля черепахи. Навіть непривітний Чіп з жалістю дивився на Марію своїми чорними намистинками очима. За цими подіями ніхто не помітив злорадісну посмішку мопса Арчі.
Далі буде...
Немає коментарів:
Дописати коментар