вівторок, 18 жовтня 2016 р.

Сонячна Кімната.Оповідка друга. "Гоша"

Продовження. Початок тут.
Гоша був юним, нерозумним лимонного кольору пташеням. Але навіть в своєму юному віці Гоша вже пережив нервоне потрясіння. Після пташиного ринку, він недовго прожив у затишній міській квартирі. Забудькуваті хазяїни залишили відчиненим вікно, а допитливий папужка, не довго думаючи гайнув на зустріч пригодам. І пригоди не стали на себе чекати. Він мріяв побачити світ, та світ зустрів його недоброю котячою мордою. Папужка з переляку не зрозумів, як йому вдалося врятуватися. Виявилося, що одна незнайома Сорока, із пташиної солідарності, допомогла вирватися з пазурів вуличного хижака.
 Ця Сорока пишалася своєю вродою, була незалежна і відчайдушна. На одну ніч вона прихистила бідолаху. Та щодня бачити біля себе красунчика Гошу Сорока не бажала, хвилюючись за свій гламурний образ. Тож, хитрунка повідала папужці про Сонячну кімнату в будинку на сусідній вулиці. Не гаючи часу, Гоша вирушив у дорогу. Так Сонячна кімната поповнилася новим мешканцем. 
Маленьке та чепурненьке пташеня цілими годинами милувалосся своїм відображенням в люстерко, пишаючись яскравим забарвленням. А коли йому це набридало, заводив свою улюблену пісеньку «Гоша гарнюсінький! Гоша гарнюсінький! Гоша гарнюсінький!», вихваляючи себе на різні боки. До цієї пісеньки долучалася і Гуччі, і тоді кімната наповнювалася страшенним галасом, адже вона співати не вміла. Від такого шуму навіть Риби лупато витріщали свої банькаті очі, дивлячись на все через призму свого скляного будиночку.
Далі буде.