вівторок, 18 жовтня 2016 р.

Сонячна Кімната.Оповідка друга. "Гоша"

Продовження. Початок тут.
Гоша був юним, нерозумним лимонного кольору пташеням. Але навіть в своєму юному віці Гоша вже пережив нервоне потрясіння. Після пташиного ринку, він недовго прожив у затишній міській квартирі. Забудькуваті хазяїни залишили відчиненим вікно, а допитливий папужка, не довго думаючи гайнув на зустріч пригодам. І пригоди не стали на себе чекати. Він мріяв побачити світ, та світ зустрів його недоброю котячою мордою. Папужка з переляку не зрозумів, як йому вдалося врятуватися. Виявилося, що одна незнайома Сорока, із пташиної солідарності, допомогла вирватися з пазурів вуличного хижака.
 Ця Сорока пишалася своєю вродою, була незалежна і відчайдушна. На одну ніч вона прихистила бідолаху. Та щодня бачити біля себе красунчика Гошу Сорока не бажала, хвилюючись за свій гламурний образ. Тож, хитрунка повідала папужці про Сонячну кімнату в будинку на сусідній вулиці. Не гаючи часу, Гоша вирушив у дорогу. Так Сонячна кімната поповнилася новим мешканцем. 
Маленьке та чепурненьке пташеня цілими годинами милувалосся своїм відображенням в люстерко, пишаючись яскравим забарвленням. А коли йому це набридало, заводив свою улюблену пісеньку «Гоша гарнюсінький! Гоша гарнюсінький! Гоша гарнюсінький!», вихваляючи себе на різні боки. До цієї пісеньки долучалася і Гуччі, і тоді кімната наповнювалася страшенним галасом, адже вона співати не вміла. Від такого шуму навіть Риби лупато витріщали свої банькаті очі, дивлячись на все через призму свого скляного будиночку.
Далі буде.

Немає коментарів:

Дописати коментар