пʼятниця, 25 січня 2019 р.

Білка дегу


Неймовірно активна та кумедна мешканка нещодавно зявилася в бібліотечному зоопарку. Нею виявилася декоративна білка дегу на імя Анфіса.
Білка дегу (Octodon degus) – миле звірятко. Він дуже схожий на білку, але тільки з хвостом тушканчика. Родом звірок з Чилі. На батьківщині він має ще одну назву – чагарникова щур.
Доросла тварина виростає до 35-40 см включаючи хвіст і вагою до 300 р. За неналежні умови утримання звірятко виростає більш дрібний. Екзотична тваринка не має специфічного запаху, властивого гризунам. Ще одним плюсом є її неспання вдень і сон вночі. А також дегу товариський, легко приручаємо і дуже грайливий.
Ще у дегу є одна дуже цікава особливість. Якщо її зловити за хвіст і не відпускати якийсь час, то вона скидає шкіру і тікає. Вона відгризає частину хвоста, яка залишилася без шкіри. Рана гоїться в короткі терміни, але звір вже не зможе стрибати з такою ж легкістю. У природі ця особливість дозволяє їй вижити. Та ми цього перевіряти не будемо, а просто отримувати насоловіду спостерігаючи за цим створінням.


понеділок, 30 квітня 2018 р.

Хостел

 Мабуть усі знають, що таке хостел. В перекладі з англйскої – це гуртожиток. Тож, хостел являє собою недорогі кімнати без додаткових зручностей.
Зважаючи а те, що місця в Сонячній кімнаті було обмаль, то її впевнено можна було назвати гуртожитком. А в часи економічної скрути, кожен мешканець кімнати хотів хоч якось заробити. На черговій нараді мешканців, мудра черепаха Марія виступила з пропозицією здавати невелику частину кімнати в аренду – такий собі хостел. Тим самим заробити всім на додаткову порцію корму. Рішення було прийнято одноголосно, оскільки попоїсти любили всі.
Першими гостями виявилася молода сім’я сірійських хом’яків. Блондин Макс та симпатична Анюта. Вона була при надії. Тож, зважаючи ці обставини, їм було виділено два місця. І зовсім скоро на світ з’явилося п’ятнадцять симпатичних, мініатюрних копій Макса та Анютки. Всім без винятку жителям Сонячної кімнати кортіло побачити новонароджених. Та будучи досить забобонною, Анюта не підпускала нікого до будиночку, з якого не показувалась малеча. Та через декілька тижнів, подорослішавши, малесенькі клубочки явили себе світу. Вони були такі гарнесенькі, що не поглянути на них не міг навіть буркотливий Чіп.
На момент, коли сім’я повернулася до своєї домівки, декілька хом’ячків знайшли собі домівки. А одна чорненька, гарненька вирішила лишитися в Сонячній кімнаті, оскільки знайшла тут свою половинку. Він виявився також сірійським хом’яком, дуже схожий на її батька.

субота, 17 лютого 2018 р.

Не будь байдужим...


Всі бачили або хоча б чули про наш бібліотечний зоопарк. Сюди потрапляють тваринки, які прагнуть людської уваги та піклування. Але так сталось, що з певних причин вони позбавлені цього. В бібліотеці вони неабияк забавляють маленьких відвідувачів та їх батьків також. А хто замислюється, що окрім того, щоб улюлюкати та фотографуватися, вони потребують ще дечого?... Сьогодні до бібліотечного зоопарку завітали наші відвідувачі -Елена Тимченко зі своєю донечкою Анютою. Вони надзвичайно порадували мешканців зоокуточку, за що вони, і ми всі, їм щиро вдячні!!! Друзі, беріть приклад!))

  Вони чекають





четвер, 21 вересня 2017 р.

Незваний гість

«Незваний гість гірше татарина», так завжди говорила черепасі Марії її підстаркувата тітка Тортила. Цей вираз прийшов їй на думку, коли в один прекрасний день на порозі Сонячної кімнати з’явився вуличний кіт Василь. Він був дуже пихатий і добре вгодований. Кіт, задерикувато піднявши хвоста, без запрошення попрямував до будиночків місцевих жителів.
Василь сюди-туди снував вулицями і раптом, нагостривши свої куці вуха, кинувся до двоповерхового будиночка корелли. Котяра вчепився однією лапою за клітку будиночка, а іншою розщепленою клешнею почав ловити пана Гуччі за боки. Папуга несамовито заверещав не скільки з переляку, як від такого нахабного вчинку гостя. Адже всім відомо, що жителі Сонячної кімнати славляться своєю чемністю і вихованістю, а тут вітром надуло такого забіякуватого кота. Всі мешканці почали кричати та журити Василя. Той, смачно облизавшись, тільки відмахнувся на них лапою. І тут нерви не витримали у містера Кролика. Він, неквапом, вийшов із свого будиночка, підійшов до непроханого гостя і ... як заціде тому лапою у самісіньке око. Василь від несподіванки отетерів! Його, грозу голубів і горобців, посмів образити якийсь вухатий звір. Вишкіривши свої міцні гострі ікла, кіт накинувся на беззахисного Роньку. Він вчепився в дорогоцінну шубку кролика і почав її шматувати. Але не на того напали. Дзуськи! Містер Ронька в минулому відомий боксер, але ж кіт цього не знав, тому вже через хвилину дуже про це пошкодував. Під улюлюкання присутніх мешканців, кролик погнав нахабного Василя довгим коридором геть на вулицю. Проаналізувавши свій вчинок, кіт зрозумів, що був не правий. Йому не хватило сміливості привселюдно визнати свою помилку. Та іноді він приходив до порогу Сонячної кімнати, сідав та із зажурою  довго спостерігав за налагодженим життям тутешніх жителів.

субота, 24 червня 2017 р.

Сонячна Кімната "Страшна несподіванка"

Продовження. 
Початок: Гуччі. Гоша. Дарвін.
Минав звичайний день звичайного жовтневого тижня. Мешканці Сонячної кімнати неквапливо займалися своїми справами. Коррела Гуччі гомоніла зі своїм сусідом, хвилястим папугою Гошею; містер Роні черговий раз поважно розповідав морській свинці про свою цікаву мандрівку. Борис слухав не досить уважно, а може і взагалі не слухав, оскільки був стурбований відсутністю зеленої трави. Черепаха Марія почимчикувала на прогулянку, лишивши сина Степана наодинці зі своїми думками. А думки його були про насуще – смачні креветки. Адже скоро Новий рік, а на свято Дід Мороз навипередки зі старим Сантою балували його улюбленими ласощами. Марія, гуляючи довгим коридором, наспівувала красиву мелодію про Черепаху Аху-Аху. Напередодні свята вона почувала себе бадьоро та піднесено. Ніщо не віщувало біди. А ж раптом на коридор упала велика тінь. Світло пропало. Марія прищурила свої очиці і липкий страх огорнув її душу. Щось страшне, чорне та лахмате насувалося на неї. Дикій рев доносився із великої червоної пащі. Люте страхіття зірвалося з місця і швидко наближалося. «Собака Баскервілей», - подумала черепаха. Вона хутко розвернулася і в розпачі кинулася додому. Не своє життя вона рятувала! Материнське серце хвилювалося за свого сина. Швидкими кроками, на які здатна була черепаха, вона бігла до домівки. Сльози котилися з її очей, застуючи шлях. Серце колотилося в грудях нещасної Марії. Крок, іще один крок.

Ось уже і рідний поріг. Вона встигла побачити здивовані очі сина, як гострий біль пронизав її тіло. Лахмате страхіття наздогнало черепаху і вмить встромило свої криві зуби в міцний панцир. Червоні краплі крові бризнули додолу. Звір, почувши цей запах, ще більше розлютився. Він почав шматувати черепаху. Бідній тваринці стало так боляче. Що вона видала протяжний крик. Стрепенулися всі жителі Сонячної кімнати, залишивши свої справи, вони почали грізно кричати на ворога, махати крилами, свистіти і улюлюкати. Ворог від несподіванки отетерів. Безхатченко Пудель, який зовсім втратив свій страх, не чекав такої відсічі від мирних жителів. Він на хвильку розгубився, роззявивши свою слюняву пащу. В цей час Марія змією заповзла під низьку поличку, залишаючи за собою кривавий слід. Мешканці кімнати, скориставшись розгубленістю пса, зі ще більшим запалом почали кричати і пищати, та так, що безхатченко злякався і кинувся геть. Містер Роні витягнув черепаху з-під полиці. Аліса дістала з аптечки зеленку і почала обробляти рани Марії. Папуги махали крилами, аби черепасі не пекли ліки. Степан кинувся до матері і поклав свою голову їй на плече, цим він намагався втамувати бідоласі біль. Морська свинка принесла солодкий чай. А хомячок Дейл витирав своєю хусточкою Маріїні сльози. Всі сусіди клопоталися біля черепахи. Навіть непривітний Чіп з жалістю дивився на Марію своїми чорними намистинками очима. За цими подіями ніхто не помітив злорадісну посмішку мопса Арчі.
Далі буде...