22 квітня – Міжнародний день Землі

    Захворіла Земля...

Захворіла Земля, занедужала,
В неї жар! То – туман, то – знобить…
Сині очі від спеки примружила,
Все немиле Землі, все болить.
Біля неї і Місяць, і Сонечко,
Біля неї велика рідня:
– Ти в матусі улюблена донечка,
Тебе Сонце голубить щодня.
Примовляє Земля, побивається:
– Підкажіть, що робити мені,
Як погляну, терпець уривається,
Сонце любить мене, люди – ні!
Мої ріки блакитні забруднені,
З’їла пилка зелені ліси,
Всі поля в целофановім гудинні…
Ні здоров’я тепер, ні краси.
                    (Наталя Карпенко)

Щорічно, 22 квітня люди по всій планеті відзначають День Землі. Цей день став загальнолюдським символічним святом любові та турботи за наш спільний дім. Саме 22 квітня в різних куточках земної кулі небайдужі до екологічних проблем люди проводять різні яскраві і в той же час корисні заходи, спрямовані на те, щоб у світі стало більше чистоти і відповідальності.

В цей день  громадськість об’єднуються, щоб спонукати мешканців планети до конкретних дій, щодо вирішення проблеми забруднення навколишнього середовища.

Історія цього свята походить з Америки, де у 1971 році було започатковано Щорічний тиждень землі (третій тиждень квітня). 1990 року День Землі став міжнародним святом, а 90-і роки було проголошено “Десятиліттям довкілля”. До акції долучилися понад 120 країн, а більш ніж 40 країн об’єднали зусилля для збереження біологічного різноманіття. У 2009 році Генеральна асамблея ООН проголосила Міжнародний день Матері-Землі, постановивши відзначати його 22 квітня. Сьогодні цей день відзначають у 193-х країнах світу.

Сонячна кімната. Птахи.

 «Зі святом! Зі святом!» - весело щебетав з самого рання  амадінчик на ймення Одуванчик. Сьогодні 1 квітня – Міжнародний День птахів!!! Ця яскрава пташка з тоненьким мелодійним голосочком займала верхній  поверх у Сонячній Кімнаті. Нудьгувати в його товаристві було неможливо, а спостерігати за ним – одне задоволення.  Всі жителі Кімнати знали, що амадін пташка співоча. Він виводив такі рулади, що вони снилися навіть кореллі Гуччі. Кумедний і допитливий папуга корелла хотів стати вірним другом Одуванчика, але маючи скрипучий і сварливий голос він тільки заважав співу.

Амадін від природи був розумний, знав, де знаходиться його будиночок. Часто, вилітаючи, аби обстежити новий куточок Сонячної кімнати та отримати фізичне навантаження, птах без компаса самостійно повертався  додому. 

Одуванчик пам’ятав ще з дитинства, як він любив усе досліджувати: чому камінці тверді, а водиця мокра, чому травичка знову відростає і чому йде дощ? Він згадував, як татко Амадін розповідав йому про своїх далеких родичів. Зеброві амадіни – корінні австралійці. Саме в Австралії птахи люблять селитися в посушливих місцях, проте весь час перелітають з однієї місцевості в іншу в пошуках їжі та води. Амадіни живуть по всьому австралійському континенту. У поселеннях, де з водою кепсько, пташки намагаються селитися поблизу людського житла. Вони не бояться ні шуму, ні крику, тому і люблять гніздитися прямо на вулицях або всередині будь-якої будівлі.

Так сталося, що тато і матуся Одуванчика прибули на Україну на великому білому кораблі.