субота, 24 червня 2017 р.

Сонячна Кімната "Страшна несподіванка"

Продовження. 
Початок: Гуччі. Гоша. Дарвін.
Минав звичайний день звичайного жовтневого тижня. Мешканці Сонячної кімнати неквапливо займалися своїми справами. Коррела Гуччі гомоніла зі своїм сусідом, хвилястим папугою Гошею; містер Роні черговий раз поважно розповідав морській свинці про свою цікаву мандрівку. Борис слухав не досить уважно, а може і взагалі не слухав, оскільки був стурбований відсутністю зеленої трави. Черепаха Марія почимчикувала на прогулянку, лишивши сина Степана наодинці зі своїми думками. А думки його були про насуще – смачні креветки. Адже скоро Новий рік, а на свято Дід Мороз навипередки зі старим Сантою балували його улюбленими ласощами. Марія, гуляючи довгим коридором, наспівувала красиву мелодію про Черепаху Аху-Аху. Напередодні свята вона почувала себе бадьоро та піднесено. Ніщо не віщувало біди. А ж раптом на коридор упала велика тінь. Світло пропало. Марія прищурила свої очиці і липкий страх огорнув її душу. Щось страшне, чорне та лахмате насувалося на неї. Дикій рев доносився із великої червоної пащі. Люте страхіття зірвалося з місця і швидко наближалося. «Собака Баскервілей», - подумала черепаха. Вона хутко розвернулася і в розпачі кинулася додому. Не своє життя вона рятувала! Материнське серце хвилювалося за свого сина. Швидкими кроками, на які здатна була черепаха, вона бігла до домівки. Сльози котилися з її очей, застуючи шлях. Серце колотилося в грудях нещасної Марії. Крок, іще один крок.

Ось уже і рідний поріг. Вона встигла побачити здивовані очі сина, як гострий біль пронизав її тіло. Лахмате страхіття наздогнало черепаху і вмить встромило свої криві зуби в міцний панцир. Червоні краплі крові бризнули додолу. Звір, почувши цей запах, ще більше розлютився. Він почав шматувати черепаху. Бідній тваринці стало так боляче. Що вона видала протяжний крик. Стрепенулися всі жителі Сонячної кімнати, залишивши свої справи, вони почали грізно кричати на ворога, махати крилами, свистіти і улюлюкати. Ворог від несподіванки отетерів. Безхатченко Пудель, який зовсім втратив свій страх, не чекав такої відсічі від мирних жителів. Він на хвильку розгубився, роззявивши свою слюняву пащу. В цей час Марія змією заповзла під низьку поличку, залишаючи за собою кривавий слід. Мешканці кімнати, скориставшись розгубленістю пса, зі ще більшим запалом почали кричати і пищати, та так, що безхатченко злякався і кинувся геть. Містер Роні витягнув черепаху з-під полиці. Аліса дістала з аптечки зеленку і почала обробляти рани Марії. Папуги махали крилами, аби черепасі не пекли ліки. Степан кинувся до матері і поклав свою голову їй на плече, цим він намагався втамувати бідоласі біль. Морська свинка принесла солодкий чай. А хомячок Дейл витирав своєю хусточкою Маріїні сльози. Всі сусіди клопоталися біля черепахи. Навіть непривітний Чіп з жалістю дивився на Марію своїми чорними намистинками очима. За цими подіями ніхто не помітив злорадісну посмішку мопса Арчі.
Далі буде...

Сонячна Кімната "Хомяк-турист"

Продовження. 
Початок: Гуччі. Гоша. Дарвін.

Йшов час, жителі Сонячної Кімнати жили кожен своїм життям. І ніби то всі звикли до того, що сусідів ставало все більше. Як тут з’явився ну зовсім незвичайний мешканець. Це був джунгарський хом’ячок на імя Чіп. Чому незвичайний запитаєте ви, адже тут вже проживає один джунгарик Дейл. А відрізнявся він тим, що був таким вреднюкою, яких світ не бачив. З самого початку зустрічі з місцевими жителями, він торохкотів зубами, чмихав і клацав ними, як навіжений. Чіп раніше проживав у квартирі однієї з багатоповерхівок. Його господиня, завжди зайнята своїми клопотами, часом не звертала на нього уваги. Він затамував на неї образу і більше нікому не довіряв, тому став злим і сварливим. Щоб дошкулити господині, джунгарик почав ховатися в шпарини і сидів там цілими днями, як мишка. Господиня, згадавши про нього, шукала, гукала, та марно. Зголоднівши, Чіп повертався додому. Господині це набридло і в один пасмурний день вона виставила Чіпа з речами на вулицю. Хом’ячок, за короткий час, змінив не одне помешкання, але маючи нестерпний характер, довго ніде не засиджувався. Нові господарі швидко виставляли його за двері. І от, випадково, він потрапив до Сонячної кімнати. З перших днів він почав сваритися з місцевими жителями. А джунгарика Дейла та декоративного щура Аліску взагалі обізвав дикунами. Дейл, маючи добре серце і лагідну вдачу, умовив Аліску потім не сваритися з гостем, а дати час тому освоїтися. Але Чіп, розварившись зі всіма жителями, знову взявся за своє - подався в мандри коридорами та тунелями. Довго чи ні бовтався Чіп, але замерзши та зголоднівши, повернувся до своєї нової затишної домівки. Він заліз у свій будиночок і там на самоті цокотів зубами чи то від холоду, чи від злості. Виходив із домівки тільки вночі. Попоївши, він довго бігав по карусельці, виміщуючи всю свою злість на ній. В нічній тиші шурхіт каруселі та дряпання його маленьких нігтиків лунко розносилося по кімнаті. Сонним мешканцям снилися жахіття… Йшли дні. Чіп залишався непривітним та набурмосеним до всіх мешканців Кімнати. Він вже не тікав зі свого будиночка. Але почав зпідтишка спостерігати за сусідами. З неабияким апетитом вживав смаколики, якими його пригощали. Та вдячності від нього ніхто так і не чув. Навіть містер Роні зі своїми англійськими манерами не зміг переконати його. І тільки нічний скрегіт карусельки наводив на сонних жителів страх. Черепасі Марії снився страшний сон, ніби вона потрапила у лабіринт і ніяк не може знайти виходу.
Далі буде...